Контакти

Працюємо:
Пн.-Сб. 9.00-20.00
(067) 671-16-51
(050) 132-41-14

КРИЗА ТРЬОХ РОКІВ або як не зійти з розуму батькам трьох-річних дітей
частина І


Вашій дитині виповнилося два з половиною роки? Радійте, малюк вже так багато може робити самостійно. А головне, що він починає усвідомлювати свою самостійність!!! В трирічному віці малюк відчуває себе особистістю, говорить про себе "Я", виділяє свою "персону" із загалу, визначає, які ситуації важливі для нього, а які ні.

Всі симптоми кризи трьох років свідчать про те, що в дитини з'явилося бажання проявити власне "Я", і вона шукає підстави, аби протиставити себе дорослому. В цей період відбувається повна перебудова стосунків дитини з дорослими, які її оточують. Криза трьох років - це ламання усталених взаємин, для того, щоб побудувати нові форми стосунків між дитиною та дорослим.
Криза трьох років починається приблизно в 2,5 року і закінчується в 3,5. Наголосимо, що такі рамки – приблизні, адже кожна дитина індивідуальна. Цей період вважається одним із найбільш складних, але, водночас, і найбільш важливих та потрібних етапів розвитку і становлення особистості Вашої дитини. Складний цей період і для батьків. Психологами виділено декілька загальних симптомів кризи:
1. Негативізм - прагнення постійно суперечити дорослим.
На будь-яку вашу пропозицію дитина відповідає словом «ні». І не має значення, кличете ви їсти якусь смакоту чи просто пропонуєте піти погуляти. Ні.
Любі дорослі, пам’ятайте, це реакція не на зміст пропозиції, а на те, що воно йде від дорослих. Прагнення зробити навпаки, навіть всупереч власному бажанню. Бо, насправді, дитині хочеться, але ініціатива не його!!! Негативізм відрізняється від звичайного непослуху. При різкій формі негативізму доходить до того, що можна отримати протилежну відповідь на будь-що. У багатьох авторів красиво описані подібні експерименти. Наприклад, дорослий, підходячи до дитини, говорить авторитетним тоном: «Це плаття чорне», - і отримує у відповідь: «Ні, воно біле». А коли кажуть: «Воно - біле», дитина відповідає: «Ні, чорне». Прагнення суперечити, прагнення зробити навпаки в порівнянні з тим, що дитині кажуть, – це і є негативізм у власному розумінні слова.
2. Упертість - реакція на своє власне рішення і прагнення його відстояти.
Кожен з нас часто зустрічає в магазині дитину трьох років, яка розривається від плачу лише через те, що батьки відмовляються йому купити щось. Ви відразу подумаєте - «яке невиховане», проте, коли дитина упирається, то наполягає на чомусь не тому, що йому цього дуже хочеться, а тому, що він це зажадав: "Я так вирішив!".
Наприклад, малюк просить дати йому м'яч. Але м'яча немає, і мама пропонує йому заміну, наприклад, його улюблену книжку. Малюк розуміє, що книжка набагато цікавіше, ніж м'яч. Але все одно наполягає на своєму: «Дай м'яч!». Чому? Тому що це мама запропонувала книжку, а не він сам так вирішив. Що робити? Просто зачекайте кілька хвилин. Малюк сам «дозріє», і сам прийме рішення - попросить книжку. Дивно, але факт.
3. Норовистість - бунт проти старих норм і правил.
Симптом вважається настільки центральним для даного віку, що і весь критичний період отримав назву - вік норовливості. Від негативізму норовистість відрізняється тим, що вона безособова. Негативізм завжди направлений проти дорослого, який спонукає дитину до тієї чи іншої дії. А норовистість направлена проти норм виховання, встановлених для дитини, проти способу життя, який склався до трьох років. Норовистість виражається в своєрідному дитячому невдоволенні, яким дитина відповідає на все, що йому пропонують. Дитина категорично відмовляється виконувати дії, які раніше виконувала без капризів.
4. Свавілля = "Я сам!"
Свавілля полягає в тенденції дитини до самостійності. Тепер дитина прагне все робити сама, все, що вміє і не вміє. Це пов'язано з першими проявами дорослості дитини. Вона починає розуміти різницю між дітьми і дорослими, і прагне до схожості на останніх. Звичайно, не все відразу виходить, малюк розуміє, що без допомоги дорослого не обійтися. Проте гордість не дозволяє просити про допомогу, адже «я вже великий»! Бідну маленьку особистість роздирає внутрішнє протиріччя.
5. Протест, бунт - постійний стан війни, як з собою, так і з оточуючими.
Протест дитини проявляється у її частих сварках із батьками. Це наче «війна з дорослими». Дитина конфліктує з усіма, хто її оточує: хамить бабусі, сперечається з мамою, кривляється на прохання татка. Навіть з однолітками в цей період діти найбільше сваряться – не дають гратися своїми іграшками і б'ються. Що думають батьки? Що нащадок явно над ними знущається. Починається крик та побої. А виявляється… Виявляється, що бурхлива енергія дитини має знайти вихід у вигляді діяльності. А якщо її стримувати («Не кричи!», «Не ламай!», «Сідай за стіл!», "Одягнися!"), то вона виливається у вигляді емоцій (гніву та істерик). Дитина, діяльність якої постійно стримують батьки, вважаючи поведінка малюка неправильною, буде шукати інші шляхи звільнення від напруги, що накопичилася. Наприклад, у вигляді агресії. Що ж робити? Якщо малюк заходиться в істериці, спокійно перечекайте її, і тільки потім поясніть, як «правильно» себе вести і чому. Що-небудь пояснювати під час істерики марно. Так вже влаштована психіка людини, що під час прояву емоцій важко зосередитися на тому, що тобі кажуть.
Пам’ятайте, батьки, що будь-якій людині (а дитині й поготів) дуже важко довго перебувати в нервовому напруженні, і якщо не настає розрядка у вигляді емоції або будь-якого виду діяльності, то виникає стрес і, як наслідок, зниження імунітету.
6. Знецінення - норм поведінки, вашого авторитету і т.п.
Улюблені іграшки ламаються, заборонена мамина косметика розмазується по дзеркалі чи по дивану, у мові з'являються грубості і навіть «погані словечка», підхоплені десь. Таким чином, дитина заявляє про те, що вона тут головна. Змінюється ставлення дитини не лише до улюблених речей та іграшок (кидати, ламати), а й до людей (малюк може стукнути або обізвати маму грубими словами). Окрім того, малюк відмовляється визнати свою неправоту і попросити вибачення за грубість навіть під загрозою покарання. Потім синочок чи донечка зрозуміє, що така поведінка може бути неприємно іншим людям. А поки ... Поки дитина наслідує дорослим, їй цікаво дивитися на їх реакцію (а що буде, якщо ...). Що ж робити? Направляйте енергію дитини в мирне русло. Наприклад, якщо малюк рве книжку, запропонуйте йому порвати старі журнали. Підключіть фантазію, обіграйте неприємний момент з використанням іграшок. Або, наприклад, якщо малюк відмовляється одягатися на прогулянку, то запропонуйте йому одягнути ляльку або плюшевого ведмедя, нехай він пограє роль дорослого. Зрештою, дитина погодиться одягнутися й сам.
7. Деспотизм - намагається підпорядкувати собі все і вся, що його оточує. 
Саме у цьому віці ваша дитина вчиться керувати навколишнім світом. Це проявляється в бажанні змусити батьків робити те, що вона хоче за допомогою плачів чи примх. У дитини з'являється бажання проявляти деспотичну владу по відношенню до оточуючих: малюку має дістатися все, що він вимагає. Дитина вишукує тисячі способів, щоб проявити владу над оточуючими, і стати «господарем становища», тому що саме зараз прагне повернути той стан, який був в ранньому дитинстві, коли, фактично, виконувалися всі його бажання. По відношенню до молодших сестер і братів деспотизм виявляється як ревнощі.


Батькам необхідно розуміти, що прагнення до лідерства, бажання «завоювати місце під сонцем», - це гарна риса характеру, яка дозволяє людині бути господарем життя, а не овечкою, що йде за іншими людьми. Проте, чи варто поступатися? Так, поступайтеся, але в дрібницях. А в тому, що стосується здоров'я та безпеки самої дитини та інших людей, - будьте непохитні (без жодних винятків). Дозволяйте дитині робити помилки, адже зараз дитина навчається виключно на власному досвіді, їй ще складно зрозуміти ваші пояснення і мораль, вона розуміє їх по-своєму.

Власний матеріал. www.ustymko.com